Історія Лінії Ріпа

Лінія Ріпа з’явилася в Тибеті в XII-XIII ст.. Її засновником був практик Дхарми Сенґе Ванґчук з традиції Баром Каґ’ю, яка є однією з чотирьох основних шкіл традиції Каґ’ю Тибетського Буддизму. Лінія має свої витоки ще з часів основоположника Буддизму. На початку XVIII ст. Лінія Ріпа стала популярнішою з приходом в Тибет одного з великих майстрів та містиків Тантри відомого під ім’ям Дже Пема Дедже Ролпа (1803-1880). Дже Пема Дедже Ролпа був першим держателем трону і другим Ріпа Тулку. Він був відкривачем містичних скарбів-вчень свого батька, Тертона Ріґдзін Шиней Дордже та його дружини Санґ-Юм К’їдмотсо. 13-й Кармапа Дудул Дордже визнав його реінкарнацією високо реалізованого Тантричного йогіна традиції Каґ’ю Ріпа Паво. Ріпа Паво жив в Нанґчені, що знаходиться в місцевості Кхам, де став «дитям гір, що вдягається в хмари, який дружив з тваринами, був байдужим до слави, їжі та одягу».

Дже Пема Дедже Ролпа провів роки, подорожуючи на самоті від одного місця сили до іншого, слідуючи шляхом свого попередника. Завдяки духовній реалізації та духовним звершенням він досягнув широкого визнання. Він став відомий як «Ріпа Лама». «Рі» − «гора», «Па» − житель, або той, хто живе усамітнено в горах. Він подружився з дикою природою та, як зазначено в його біографії, «живився повітрям та вдягався в хмари». Нічим не обтяжений та безстрашний в своєму пробудженні, Ріпа Лама натхненно ділився своїм глибоким духовним досвідом на благо безлічі живих істот.

Його головним вчителем був майстер Ньїнґма Пема Ґ’єпе Дордже, 4-й держатель Лінії Таґшам. Керований видінням Падмасамбхави, Дже Пема Дедже Ролпа відправився в Кхам у Східному Тибеті, в долину, що зветься Ньїма Пук – «Долина Сонця». В тій горбистій місцевості він побачив драконів-символів сили, витонченості та магії, які підносилися в небо з неймовірним ривком. Керуючись цим сприятливим знаком, він заклав основу майбутнього монастиря «Ріґон Таши Чоелінґ» (побудований в 1830 році), який став центром Лінії Ріпа в Тибеті. Дже Пема Дедже Ролпа був визнаний втіленням Ар’я Сале, чоловіка Єше Цоґ’ял, а також еманацією мови Таґшама Нуден Дордже.

Пема Дедже Ролпа зустрів свого майбутнього корінного Ґуру Таґшам Самтен Лінґпа, головного Тертона того часу, і став досконалим держателем традиції Таґшам, «Великого Скарбу Вчень Терма». Він практикував у суворому усамітненні й оволодів баченням, медитацією та поведінкою Трекчо, а також чотирма видіннями Тоґ’ял традиції Великої Досконалості школи Ньїнґма Тибетського Буддизму. Тертон Орґ’єн Самтен Лінґпа, такж відомий як Таґшам Нуден Дордже, зробив його держателем свої численних скарбів Терма. Вчення Таґшам Терма також містять найбільшу за обсягом історію життя Єше Цоґ’ял. Вчення Таґшам беруть свій початок ще з часів, що передують Дже Пема Деже Ролпа та складаються з Циклу Вчень Ньїнґма, які походять від Дакіні Єше Цоґ’ял та її основного чоловіка Ар’я Сале.

Лінія Ріпа розвивалася як спадкова лінія майстрів. В Тибеті традиція процвітала до китайського вторгнення. В монастирі Ріґон Таши Чоелінґ було більш ніж 500 монахів та монахинь, а також громада з десятків тисяч практикуючи та послідовників-мирян. Дикі тварини вільно ходили поміж монастирських центрів, місць для ретритів та печер. В Лінії також представлена аскетична логічна традиція шкіл Ньїнґма та Каґ’ю. Лінія родини Ріпа почалася в ХІІ столітті як спадкова в традиції Баром Каґ’ю, а її нинішня назва міцно утвердилася завдяки Ріпа Пема Деже Ролпа, високо реалізованому йогіну традиції Ньїнґма, чия реалізація та діяльність остаточно утвердили сімейну Лінію Ріпа в традиції Ньїнґма більші ніж 180 років тому.

Лінія Ріпа з’явилася в Тибеті в ХІІ-ХІІІ ст., її заснував практик Дхарми Сенґе Ванґчук, Держатель Лінії, в традиції Баром Каґ’ю, яка є однією з чотирьох основних шкіл традиції Каґ’ю. В XVIII ст. лінія стає більш відомою з народженням Ріпа Пеме Деже Ролпа (приблизно в 177 році), який був першим Держателем Трону Ріпа (Ден-Раб), держателем Лінії (Дхунґ_Раб), а також головою сім’ї Ріпа та Монастирів Ріпа. 13-й Кармапа Дудул Дордже визнав його реінкарнацією високо реалізованого майстра Тантри традиції Каґ’ю Ріпа Паво Тінлей Дордже.

Ріпа Дже Пема Дедже Ролпа був другим Ріпа Чоґтрул. Традиція Лінії Ріпа та реінкарнації починаються з нього.

Традиція реінкарнацій Ріпа продовжується з 3-м Ріпа Чоґтрул – Пема Дхундруб Ґ’ялцен, потім з 4-м Ріпа Чоґтрул − Друбванґ Рінпоче або Рітрул Ріґдзин Чоґ’ял (1933-1977).

Другим держателем родинної Лінії Ріпа був Друбванґ Н’єдон Рінпоче (1844-1901). Він слідував за піднесеними духовними вчителями, такими як його вельмишановний батько, майстер Друбванґ Цокьї, та іншими вчителями.

Він та його брат К’ябґон Меток Ґ’ялпо правили у складі Тибетського Уряду в Ґанден Подранґ та в Кунлінґ Пашод Лабранґ. Під час його правління йому були даровані вишиті золотом шапка та прекрасна мантія з парчі для верхової їзди, а його кінь був вкритий жовтими обладунками і золотим орнаментом на голові. Йому також були подаровані офіційний лист зі штампом та церемоніальна парасолька. Таким чином були відмічені його заслуги як великого Лами. Згідно з пророцтвом, він взяв за дружину дочку родини Дорма з Дхошула. Він поширював Дхарму за допомогою своїх просвітлених активностей з підтримання дозрівання та звільнення, а в 1901 році він явив розчинення фізичного тіла в Дхармакаї.

Третій держатель родинної Лінії Ріпа був Друбванґ Джиґме Цеванґ Чокдруб (1891-1954). Його вчителем був шановний батько Друбванґ Бхйо Ріґдзін. Відомий як еманація Дордже Дроло, він мав велике співчуття та неймовірну силу мовлення. Він взяв за дружину Юнґдрунґ Лхамо, дочку родини Бонкар з Рівоче. І знову, згідно з пророцтвом, цей майстер одружився з Палден Тсомо з роду Друбванґ Шак’я Шрі. Таким чином, завдяки цьому провидницькому акту великої доброти та єднання була нарешті закріплена сімейна лінія Дхарми Ріпа. У віці 63 років, в Рік Дерев’яного коня (1954) Друбванґ Джиґме Цеванґ Чоґруб покинув цей світ.

Четвертий, нинішній держатель сімейної Лінії Ріпа – Його Превелебність К’ябдже Тертон Намкха Дріме Рабджам Рінпоче. Він є вищим керівником Лінії Ріпа школи Ньїнґма Буддизму Ваджраяни, а також Тертоном, що живе зараз. Його Святість також є головою монастирів Ріпа в Тибеті, Індії та Непалі, а також Ріпа-центрів по всьому світі.

Дунґсей Тензин Ньіма Рінпоче народився в 1959 році, він син Й. П. Тертона Намкха Дріме Рабджам Рінпоче та духовний спадкоємець лінії Ріпа. Зараз він також є адміністративним та духовним головою монастиря Ріґон Таши Чоелінґ в Тибеті та населення цієї місцевості, підтримуючи та поширюючи Дхарму Будди, зокрема практики Лінії Ріпа.

Дунґсей Ґ’єтрул Джиґме Рінпоче народився в 1970 році, він син Й. П. Тертона Намкха Дріме Рабджам Рінпоче та духовний спадкоємець Лінії Ріпа. Його мати, Кхандро Чіме Долкар, також з благородної бутанської родини. Ґ’єтрул Джиґме Рінпоче є держателем двох духовних Ліній: спадкової Лінії Ріпа, в якій він народився, а також Лінії Пема Лінґпи, Ґ’єлінґ Орґ’єн Міндролінґ, що походить з прихованої землі Пемако, держателем якої він був у попередньому житті.

Дунґсей Лхунтрул Дечен Ґ’юрме Рінпоче, син Й. П. Тертона Намкха Дріме Рабджама Рінпоче та Санґ’юм Чіме Долкар, народився в 1976 році. Він є духовним спадкоємцем Лінії Ріпа та визнаний реінкарнацією Джиґме Темпай Ґ’ялцена, третього Тамдрін Лхунпо Чоґтрула. В коледжі Нґаґ’юр Ньїнґма в Майсурі він вивчав Сутру, Тантру та гуманітарні предмети загального циклу, завершив повну дев’ятирічну програму. Тепер він є адміністративним головою монастиря Ріґон Таши Чоелінґ в Непалі та широко відомий завдяки цілительській силі ритуалів, що він проводить для блага всіх живих істот.

Ріпа Ладранґ – резиденція Його Превелебності Тертона Намкха Дріме Рабджама Рінпоче, його спадкоємців та членів сім’ї. «Ріпа» – це назва Лінії, а «Ладранґ» належить до резиденції Лами або Держателя Лінії. Нащадки сімейних Ліній вважаються особливо сильними носіями передачі вчення, тому що відбитки благословень учителя роду утримуються як в тілі, так і в розумі нинішніх носіїв Лінії. В доповнення до історії родинної Лінії Ріпа, також важливо відмітити, що прадід по материнській лінії Його Превелебності Намкха Дріме Рабджам Рінпоче був Друбванґ Шакья Шрі (1853-1919), високо реалізований майстер в традиціях Друкпа Каґ’ю та Ньїнґма. Шакья Шрі також славився відновленням Великої Ступи Бодханатх в Катманду, в Непалі, на початку ХХ століття.

Лінія родини Ріпа почалася в ХІІ столітті, як спадкова, в традиції Баром Каґ’ю і міцно утвердилася з теперішньою назвою «Ріпа Ладранґ» завдяки Ріпа Пема Деджед Ролпа (1803-1880), який був славетним містиком Тантри та шанованим Тертоном в ХІХ ст. Він був визнаний реінкарнацією високо реалізованого майстра Тантри Ріпа Паво Тінлей Дордже та став Першим держателем трону Ріпа і Другим Ріпа Тулку. Другим держателем Лінії Ріпа був Друбванґ Нґедон Ґ’яцо (1844-1901), син Ріпа Пема Деджед Ролпа та його дружини Санґ’юм Карцо. Він був сильним майстром медитації, котрий дарував багатьом послідовникам посвяти та настанови.

На початку ХІХ ст. також жив Джиґме Цеванґ Чокдруп (1891-1954), третій держатель Лінії Ріпа, еманація Ґуру Дордже Дроло, одного з гнівних проявів Падмасамбхави. Він був відомий своїм співчуттям та благословенною силою мови. Згідно з пророцтвом Падмасамбхави, союз з високо реалізованою йогіні на ім’я Санґ’юм Палден Цомо, онукою Тоґдена Шакья Шрі, приніс потужний духовний потенціал Лінії Ріпа та ще сильніше зміцнив їх відданість надихаючій діяльності з розвитку немонастирських громад.

Це також призвело до народження Друбванґ Азін Рінпоче або Рітрул Ріґдзін Чоґ’ял (1933-1997), 4-го Ріпа Чоґтрул та старшого брата нинішнього 4-го держателя Лінії Ріпа, Його Превелебності Тертона Намкха ДрімеьРабджам Рінпоче, Тертона, який живе в наш час, котрий відкрив та систематизував томи прихованих Скарбів Розуму.

В нинішній час Й. П. Тертон Намкха Дріме Рабджам Рінпоче та його сини, спадкоємець Дунґсей Ґ’єтрул Джиґме Рінпоче та Дунґсей Лхунтрул Дечен Ґ’юрме Рінпоче, є держателями Лінії Ріпа та очолюють сім’ю Ріпа. Всі сім дітей Його Превелебності беруть участь у збереженні та поширенні вчень Лінії Ріпа. В Тибеті син Й. П. Дунґсей Тензін Ньіма Рінпоче наглядає за монастирем Ріґон Таши Чоелінґ в Ньіма-Пхуґ. Дунґсей Ґ’єтрул Джиґме Рінпоче відомий своєю громадською діяльністю, хорошою розмовною англійською, а також живим та прямим стилем передачі вчень та почуттям гумору.

Дунґсей Лхунтрул Дечен Ґ’юрме Рінпоче визнаний еманацією Хаягриви. В теперішній час він є виконавчим головою монастиря Ріґон Таши Чоелінґ в Непалі. Він широко відомий своїми ритуалами на багатьох Друбчо та Друбченах, що відбуваються щорічно в монастирях Ріпа та приносять благословення та зцілення.

Три старші дочки Його Превелебності: Семо Сонам Пелдзом, Семо Пема Дечен та Семо Сонам Палмо майстерно виконують пісні та танці в традиції Ґесара, допомагають батькові в його діяльності в Азії та на Заході. Молодша дочка Його Превелебності, Сак’єнґ Ванґмо, Дечен Чоінґ Занґмо, є дружиною Сак’єнґ Міпама Рінпоче, голови буддійської традиції Шамбали.

Просвітлений воїн-цар Ґесар з Лінґа (1038-1119) народився в родині Мукподонґклан, в мальовничому місці між Дзачу та Дрічу, посеред гірського пасовища під назвою «Са-Чо-Со-Як». Появу Царя Ґесара в Тибеті було передбачене Буддою Шакьямуні в Тантрі «Корінна Тантра Манджушрі» (Джампал-Ца-Джуд). У віршах пророцтва ясно сказано, що Ґесар є еманацією тіла Манджушрі, еманацією мови Авалокітешвари та еманацією розуму Ваджрапані. Він був одним з найвеличніших тибетських царів-Бодхісаттв, проявом Падмасабхави, якому судилося народитися, згідно з пророцтвом в Країні Снігів в епоху занепаду «Каліюга».

В дитинстві Ґесар, якого звали Чору, був унікальний та завжди знаходився під захистом та керівництвом вищих сил. Його мужність, блискуча мудрість та дар божественної сили приносили надію та радість його батькам та друзям. Незабаром, у віці 13 років, неочікувано для всіх він здобув свою першу перемогу – виграв знамениті Кінні Перегони Лінґа. Після цього він проголосив себе Сенґчен Норбу Драдул, Великий Лев, Дорогоцінність, що виконує Бажання, Підкорювач ворогів. Молодий Цар Ґесар сів на Золотий Трон Лінґа. Він був вдягнений в обладунок воїна, у нього були чарівні лук, стріли, мечі, спис, шолом та щит – всі прикрашені надзвичайними скарбами. Головною місією, з якою Ґесар прийшов на землю, було досягти перемоги над пригноблювачами свого народу, принести людям щастя та мир, поширювати та зберігати Дхарму. Цар-воїн Ґесар був визнаний еманацією Падмасамбхави, який одного разу передбачив, що в майбутньому має прийти «цар-воїн», щоб підкорити сили, які мали злі наміри та які пануватимуть на цих землях в прийдешні часи.

Глибокий зв’язок між Царем Ґесаром та Лінією Ріпа можна пояснити по-різному, але найважливіший зв’язок йде з 4-м держателем Лінії Ріпа, Й. П. Тертоном Намкха Дріме Рабджам Рінпоче. З дитинства у Його Превелебності були ясні спогади свого попереднього життя як брата Царя Ґесара, Ґесого Превелебність неодноразово мав переживання Трьох Коренів, бачення царя-воїна Ґесара, його брата Ґ’ятса, великого міністра Денма тощо і йому були даровані благословення. Наприклад, у віці 13 років Його Превелебність часто мріяв та мав прямі видіння Акар Верма, який став одним з головних божеств медитації Його Превелебності та який благословляв його, пророкував йому, захищав та керував Й.П. під час небезпек в Тибеті.

Після тих подій Його Превелебність почав відкривати обширний цикл Цикл Терма Ґесара, який називається «Дорогоцінний Скарб Розуму Трьох Сімей» (Ріг-Сум-Нор-Бу-Гонг-Дзод). Це зведення Скарбів Розуму Ґесара охоплює різні аспекти Ґесара: як Ґуру, як Ідама і як Захисника. Практика підрозділена на певні класи, такі як Практика Ґесара-Лами, Практика Ґесара-Драла, Практика Вмиротворюючого Ґесара, Практика Примножуючого Ґесара, Практика Притягуючого Ґесара та Практика Гнівного Ґесара. В доповнення до практики вчень Обширного Циклу Таґшам, вчення Скарби Ґесара, що були відкриті Його Превелебністю, також є основними практиками Лінії Ріпа.

Ще один важливий зв’язок між Царем Ґесаром з Лінґа та Лінією Ріпа – це збереження традиції «Лінґдро», що буквально означає «Танець Лінґа». «Лінґдро» – це ритуальний танець, що виражає Дхарму в поетичному стилі та закликає божество Царя Ґесара з Лінґа для отримання благословень, сили, енергії та мужності. Історично «Лінґдро» бере початок з часів Царя-воїна Ґесара з Лінґа, де цей традиційний танець виконувався після та перед початком яких-небудь починань, щоб вони були сприятливі та несли процвітання. Пізніше він міцно утвердився і поширився 5-м Радренґ/Ретрінґ Рінпоче (1912-1947), який був регентом 13-го Далай Лами Тубтена Ґ’яцо.

Ще один важливий зв’язок між Царем Ґесаром з Лінґа та Лінією Ріпа – це збереження традиції «Лінґдро», що буквально означає «Танець Лінґа». «Лінґдро» – це ритуальний танець, що виражає Дхарму в поетичному стилі та закликає божество Царя Ґесара з Лінґа для отримання благословень, сили, енергії та мужності. Історично «Лінґдро» бере початок з часів Царя-воїна Ґесара з Лінґа, де цей традиційний танець виконувався після та перед початком яких-небудь починань, щоб вони були сприятливі та несли процвітання. Пізніше він міцно утвердився і поширився 5-м Радренґ/Ретрінґ Рінпоче (1912-1947), який був регентом 13-го Далай Лами Тубтена Ґ’яцо.

Дунґсей Карма Шедруб Рінпоче (брат Його Превелебності) був одним з головних відповідальних осіб «Асоціації Лінґдро» після Дропона Норсанґа. З дитинства у Дунґсей Карма Шедруба була непохитна віра і відданість Царю Ґесару. В 2003 році, щоб священна традиція «Лінґдро» не згасла, він старанно заснував «Нову Асоціацію Лінґдро». Зокрема він відредагував та систематизував «Основний текст Священного танцю» (Дро-Жунг), взятий з Терма Чистого Бачення, відкритого Джамґон Міпам Рінпоче (1846-1912) та додаткові ліричні вірші (Зунг-Юг), складені 5-м Радренґ Рінпоче (1912-1947). Назва тексту «Танець Лінґа, Музика Великого Блаженства – Чудесні Гуркоти Сприятливості» (Лінґдро-Дечен-Ролмо-Нґо-Тшар-Ши-Пай-Ґед-Джанґ).

К’ябдже Дуджом Джиґдрал Єше Дордже наполегливо радив тибетцям в Оріссі постійно виконувати «Лінґдро», щоб заспокоїти всі впливи занепаду та негативності, притаманні нинішньому часу та місцю, а також, щоб отримати мир та процвітання. Танець – також одна з незамінних частин інших практик-Садхан просвітленого царя-воїна Ґесара з Лінґа. Три старші дочки Його Превелебності, Семо Сонам Палдзом, Семо Пема Дечен та Семо Сонам Палмо – досвідчені виконавиці та танцівниці в традиції Ґесар. Молодша дочка Його Превелебності Сак’єнґ Ванґмо, Дечен Чойінґ Санґмо, є дружиною Сак’єнґа Міпама Рінпоче. Вона навчила танцю «Лінґдро» спільноту Буддійської традиції Шамбала на Заході. Ця виняткова традиція «Лінґдро» була збережена та розповсюджена «Асоціацією Лінґдро Одіші», яку очолюють Ріпа Дунґсей Тулку Карма Шедруб, Семо Пема Дечен та Семо Сонам Палмо.

Роль жінки в буддійській традиції є одним з найважливіших джерел натхнення в практиці Дхарми. В тибетській Буддійській традиції відомо багато видатних жінок-першовідкривачів (зачинательок, ініціаторок), починаючи з «Споконвічної Матері-Будди, Самантабхадри» (Кунту-Занґмо): Ар’я Тара, Сарасваті, Сукхасіддхі, Ніґума, Єше Цоґ’ял, Мандарава, Мачіґ Лабдрон, Джомо Менмо, Сера Кхандро, Таре Лхамо та багатьох інших. Тибетське розуміння жіночого материнського принципу було взяте з різних джерел Буддійської традиції. Найважливішим джерелом був Юмченмо, Велика Мати Праджняпараміта-Сутра Індійської Махаяни, яка датується другим століттям до нашої ери, і яка продовжує впливати на Тибет і сьогодні.

В той час як просвітлений цар-воїн Ґесар з Лінґа демонструє найкращі чоловічі риси, завдяки справжній присутності та співчутливим благословінням, так і Єше Цоґ’ял демонструє найкращі з жіночих рис, привносячи в життя мудрість. Цей жіночий принцип, жіночність, особливо важливий для подолання забруднень, перешкод, перепон та невігластва. Жіночі риси природньо підкреслюють люблячу доброту та м’якість, притаманну матері, а також здатні допомогти набути досвід прямої зустрічі з безпосередньою енергією Тантри.

Ці властивості доповнюють силу чоловічого принципу. Таке поєднання енергій робить життя наповненим. Жінки інтегрують практику «Подвійного Методу та Мудрості» та завдяки цьому союзу методу та мудрості людина просувається до стану просвітлення, який не підвладний звичайним стражданням в Самсарі. Де б людина не знаходилася і в який би час не жила, вона може зробити свій внесок одним із способів: щедрістю, суспільною користю, мудрістю або за допомогою практики. Саме так людина отримує достойне життя.

Згідно з тибетським Буддизмом Ваджраяни, немає жодної різниці між чоловіком та жінкою з точки зору практики та досягнення просвітлення. Більше того, в трактатах Ваджраяни особливо підкреслюється, що видатні жінки-практики, які в минулому принесли користь безлічі живих істот, відіграють ключову роль в духовних подорожах всіх істот через керівництво, навчання та посвяту. Для тибетців жіночий принцип співвідноситься з рисами безмежності, незбагненності та усвідомленості природи розуму. Це швидкий, рішучий спосіб зруйнувати концепції, сумніви та перешкоди в духовних подорожах жінок та чоловіків, що практикують Ваджраяну.

Чоловічий принцип має риси безстрашного співчуття та діяльної активності, які природньо виникають завдяки реалізації безмежного усвідомлення, впевненості, а також ефективності, пов’язаних з просвітленою діяльністю. З цього священного переконання ми можемо зрозуміти наскільки важливо об’єднувати або поєднувати чоловічі та жіночі риси, щоб розвивати таємні практики в Буддизмі Ваджраяни. Ваджрайоґіні (Дордже-Налджорма) вважається королевою всіх Дакіні в пантеоні Тибетського Буддизму. Вона є видатною Тантричною формою жіночого принципу Будди. Ваджрайоґіні важлива в усіх тантричних Лініях Тибету та, як говорять, безпосередньо передала свої вчення через Сіддхів Наропу, Майтрипу та Індрабхуті.

Вона особливо пов’язана зі «Школою Нових Перекладів» (Сарма) Тибетського Буддизму, з Аннутара-йога-тантрою – Неперевершеним Підходом в медитації, що є найвищим з чотирьох напрямів Тантри. У Ваджрайоґіні також є альтернативні форми. Наприклад, в традиції Чакрасамвари, це Ваджраварахі або Ваджра-Соу (Дордже Пхакмо). Курукулла – ще одна форма Ваджрайоґіні, яка особливо притягує пристрасть та трансформує її в мудрість. Найбільш гнівна форма божества медитації Ваджрайоґіні – Трома-Наґмо, Каліка, Гнівна Чорна Леді. Вона особливо пов’язана з «Чод», Практикою Відсічення, тантричною медитативною дисципліною на основі Праджняпараміти. Трома Наґмо також є вищою гнівною маніфестацією Ваджраварахі.

Дакіні Єше Цоґ’ял була однією з найбільш натхненних та видатних дружин Ґуру Падмасабхави, еманацією мови Ваджраварахі. Проявляючись, вона втілює в собі всю суть «небесних танцівниць» (дакіні). Класично її уявляють танцюючою, що динамічно розкриває її мудрість, безперервне проявлення активностей Будди. Вона зветься Сарасваті (Янґченма), велика жінка-Бодхісаттва, покровителька освіти, культури та музики, мирна дружина Манджушрі. Єше Цоґ’ял була сяючою Білою Тарою (Долма-Кармо) в її містичному вимірі, спасителькою, що слідкує за здоров’ям та благополуччям істот своїми співчутливими сімома очима. В її найтоншій, сутнісній формі Єше Цоґ’ял зветься «простір Махасукха Кунту Занґмо Самантабхадрі, всеблага королева». Це божество називають Споконвічна Мати-Будда, джерело всього просвітлення.

Єше Цоґ’ял була однією з основоположниць традиції Ньїнґма Тибетського Буддизму, і традиція Ньїнґма вважає Єше Цоґ’ял рівною в реалізації самому Ґуру Падмасамбхаві. Її «Найдокладніша Історія Життя» знайдена в Скарбах-вченнях (Тер-чо) Таґшам Нуден Дордже. Практика та ретрит Таґшам Єше Цоґ’ял – одна з основних практик Лінії Ріпа. Його Превелебність К’ябдже Тертон Намкха Дріме Рабджам Рінпоче (Вищий Голова Лінії Ріпа) щорічно проводить ретрит та посвяту Таґшам Єше Цоґ’ял на Заході.

Багато великих майстрів Ріпа отримали благословення від Ґуру Рінпоче та Дакіні. Роль жінок-практиків в Ріпа та Лінії Таґшам визнана ключовою рушійною силою, що підтверджує Лінію. Це особливо вірно для великих практикуючих, таких як Дакіні Джомо Долма, Йогіні Цунма Самтен Цултрум Чойцо, також відомої як Калсанґ, Ґ’ялум Уґ’єн Бхуті, матері Його Превелебності Маюм Палден Цомо, його дружини та дочок.

Вчення Будди зібране в чотирьох рядках: «Відкиньте все зло, вершіть добро; очищення власного розуму – це вчення всіх Будд». Сказано, що з цих віршів, джерела Буддійського вчення, беруть свої витоки різні принципи Буддизму. Таким чином, послання Шак’ямуні було зрозуміле як універсальне вчення, що прийняте ним через лінію спадкоємності та передане його безпосереднім учням, а згодом різним держателям вчення Будди. Задача Лінії Ріпа – представляти Буддійську традицію Тибету, а особливо традицію Ньїнґма Тибетського Буддизму, яка абсолютно достеменна (автентична) та може бути застосована до життя та потреб людства. Сенс в тому, щоб продовжити піднесені наміри та активності минулих великих майстрів Лінії. Лінія Ріпа зберігає та поширює дорогоцінну Дхарму під досконалим керівництвом та добрим покровительством Й. П. Тертона Намкха Дріме Рабджам Рінпоче, його синів та духовних спадкоємців.

Згідно з баченням Лінії Ріпа, кожен практик та послідовник лінії несе відповідальність за передачу, розповсюдження Дхарми на благо всіх живих істот. Таким чином, для того, аби пробудитися від затьмарення невігластва, потрібно розмірковувати про природу «Істини» та «Реальності» шляхом тренування власного розуму. Цю подорож до пробудження можна почати за допомогою широкого циклу вчень нашої лінії, які базуються на прямій практиці вчень Будди. Тут міститься мудрість шкіл Ньїнґма та Каґ’ю, що передана засновником Лінії Ріпа Дже Пема Деджед Ролпа нинішньому 4-му держателю лінії Й. П. Намкха Дріме Рабджаму Рінпоче, його синам та духовним спадкоємцям Дунґсей Тензин Ньіма Рінпоче, Дунґсей Ґ’єтрул Джиґме Рінпоче та Дунґсей Лхунтрул Дечен Ґ’юрме Рінпоче.

Вчення Лінії Ріпа закликають займатися не тільки духовною діяльністю, але й працювати в інтересах інших, щоб приносити суспільну користь. Наприклад, щорічні розширені практики Друбчо та Друбчен проводяться на благо збереження миру та процвітання всіх народів на Землі, особливо в епоху занепаду. Це також допомога окремим особам та громадам, проект Чистої Води, охорона здоров’я (особливо програма боротьби з малярією), освіта та догляд за літніми людьми. Проект «Нові Скарби» в Непалі спрямований на відновлення, збереження, практику та поширення цієї унікальної традиції та названий на честь місця зародження лінії в Тибеті. Методи Лінії Ріпа засновані на здатності та можливостях кожної окремої живої істоти для набуття вищих духовних звершень. Це бачення являється відмінною рисою Лінії Ріпа.

Основні практики традиції Ріпа засновані на вченнях Циклу Таґшам Терма та «Нового Циклу» Його Превелебності Тертона Намкха Дріме Рабджам Рінпоче, отриманих ним через містичні одкровення. Терма «Вчень-Скарбів» – рідкісні та дорогоцінні, їх часто розкривають у снах або в переживаннях яснобачення. Терма надзвичайно сильні та приносять великі благословення, оскільки вони з’являються в точні моменти історії та унікальні для часу, коли їх відкривають. Вони унікальні, оскільки засновані на спадковій лінії передачі, на відміну від більш традиційних ліній реінкарнації та практик. «Вчення-Скарби» є унікальною системою, яка об’єднує чесноти монахів, засновані на Буддійських сутрах з високорозвиненими методами Тантри, які викликають глибоке духовне пробудження та усвідомлення.

Таґшам Нуден Дордже, маючи надзвичайну працездатність, зробив копії відкритих Терма та інструкцій. В Терма Лінії Таґшам особлива увага приділяється практикам Хаяґриви (гнівний прояв аспекту мови всіх Будд) та практикам Єше Цоґ’ял, головної дружини Падмасамбхави. На Заході добре відомі Терма-біографії Єше Цоґ’ял та головної дружини Падмасамбхави в Індії Мандарави. Другий розділ – це практики Ґесара з Лінґа, особливо Терма Ґесара, відкриті нинішнім держателем Лінії Ріпа, Й. П. Тертоном Намкха Дріме Рабджам Рінпоче. Ґесар – бодхісаттва-воїн, цар Лінґа в Східному Тибеті, був еманацією Падмасамбхави. Він відродив тибетську культуру після періоду культурного та духовного варварства, який слідував після правління Ланґдарми, анти-буддійського монарха, що на короткий час привів до занепаду Дхарму в Тибеті. Практики, пісні, розповіді та танці Ґесара з Лінґа підтримуються світськими та монастирськими громадами Ріпа, приносять натхнення та силу навіть в нашу нинішню епоху швидкості та матеріалізму. Отже, Лінія Ріпа робить наголос як на чернецтво, так і на інтеграцію Буддійських вчень з мирськими обов’язками. Традиція містичного «Танцю Лінґа», що зветься «ЛІНҐДРО», заснована на ідеалі духовного воїнства та уособлює об’єднання практики мирян з глибокою духовністю в Лінії Ріпа.