Принцип Дакіні: інтеграція вчень з життям

Роль жінки в буддійській традиції є одним з найважливіших джерел натхнення в практиці Дхарми. В тибетській Буддійській традиції відомо багато видатних жінок-першовідкривачів (зачинательок, ініціаторок), починаючи з «Споконвічної Матері-Будди, Самантабхадри» (Кунту-Занґмо): Ар’я Тара, Сарасваті, Сукхасіддхі, Ніґума, Єше Цоґ’ял, Мандарава, Мачіґ Лабдрон, Джомо Менмо, Сера Кхандро, Таре Лхамо та багатьох інших. Тибетське розуміння жіночого материнського принципу було взяте з різних джерел Буддійської традиції. Найважливішим джерелом був Юмченмо, Велика Мати Праджняпараміта-Сутра Індійської Махаяни, яка датується другим століттям до нашої ери, і яка продовжує впливати на Тибет і сьогодні.

В той час як просвітлений цар-воїн Ґесар з Лінґа демонструє найкращі чоловічі риси, завдяки справжній присутності та співчутливим благословінням, так і Єше Цоґ’ял демонструє найкращі з жіночих рис, привносячи в життя мудрість. Цей жіночий принцип, жіночність, особливо важливий для подолання забруднень, перешкод, перепон та невігластва. Жіночі риси природньо підкреслюють люблячу доброту та м’якість, притаманну матері, а також здатні допомогти набути досвід прямої зустрічі з безпосередньою енергією Тантри.

Ці властивості доповнюють силу чоловічого принципу. Таке поєднання енергій робить життя наповненим. Жінки інтегрують практику «Подвійного Методу та Мудрості» та завдяки цьому союзу методу та мудрості людина просувається до стану просвітлення, який не підвладний звичайним стражданням в Самсарі. Де б людина не знаходилася і в який би час не жила, вона може зробити свій внесок одним із способів: щедрістю, суспільною користю, мудрістю або за допомогою практики. Саме так людина отримує достойне життя.

Згідно з тибетським Буддизмом Ваджраяни, немає жодної різниці між чоловіком та жінкою з точки зору практики та досягнення просвітлення. Більше того, в трактатах Ваджраяни особливо підкреслюється, що видатні жінки-практики, які в минулому принесли користь безлічі живих істот, відіграють ключову роль в духовних подорожах всіх істот через керівництво, навчання та посвяту. Для тибетців жіночий принцип співвідноситься з рисами безмежності, незбагненності та усвідомленості природи розуму. Це швидкий, рішучий спосіб зруйнувати концепції, сумніви та перешкоди в духовних подорожах жінок та чоловіків, що практикують Ваджраяну.

Чоловічий принцип має риси безстрашного співчуття та діяльної активності, які природньо виникають завдяки реалізації безмежного усвідомлення, впевненості, а також ефективності, пов’язаних з просвітленою діяльністю. З цього священного переконання ми можемо зрозуміти наскільки важливо об’єднувати або поєднувати чоловічі та жіночі риси, щоб розвивати таємні практики в Буддизмі Ваджраяни. Ваджрайоґіні (Дордже-Налджорма) вважається королевою всіх Дакіні в пантеоні Тибетського Буддизму. Вона є видатною Тантричною формою жіночого принципу Будди. Ваджрайоґіні важлива в усіх тантричних Лініях Тибету та, як говорять, безпосередньо передала свої вчення через Сіддхів Наропу, Майтрипу та Індрабхуті.

Вона особливо пов’язана зі «Школою Нових Перекладів» (Сарма) Тибетського Буддизму, з Аннутара-йога-тантрою – Неперевершеним Підходом в медитації, що є найвищим з чотирьох напрямів Тантри. У Ваджрайоґіні також є альтернативні форми. Наприклад, в традиції Чакрасамвари, це Ваджраварахі або Ваджра-Соу (Дордже Пхакмо). Курукулла – ще одна форма Ваджрайоґіні, яка особливо притягує пристрасть та трансформує її в мудрість. Найбільш гнівна форма божества медитації Ваджрайоґіні – Трома-Наґмо, Каліка, Гнівна Чорна Леді. Вона особливо пов’язана з «Чод», Практикою Відсічення, тантричною медитативною дисципліною на основі Праджняпараміти. Трома Наґмо також є вищою гнівною маніфестацією Ваджраварахі.

Дакіні Єше Цоґ’ял була однією з найбільш натхненних та видатних дружин Ґуру Падмасабхави, еманацією мови Ваджраварахі. Проявляючись, вона втілює в собі всю суть «небесних танцівниць» (дакіні). Класично її уявляють танцюючою, що динамічно розкриває її мудрість, безперервне проявлення активностей Будди. Вона зветься Сарасваті (Янґченма), велика жінка-Бодхісаттва, покровителька освіти, культури та музики, мирна дружина Манджушрі. Єше Цоґ’ял була сяючою Білою Тарою (Долма-Кармо) в її містичному вимірі, спасителькою, що слідкує за здоров’ям та благополуччям істот своїми співчутливими сімома очима. В її найтоншій, сутнісній формі Єше Цоґ’ял зветься «простір Махасукха Кунту Занґмо Самантабхадрі, всеблага королева». Це божество називають Споконвічна Мати-Будда, джерело всього просвітлення.