Школа тибетського буддизму Ньїнґма

Школа Ньїнґма має найдавнішу історію передачі з усіх чотирьох основних шкіл тибетського буддизму. Школа Ньїнґма в першу чергу спирається на Старі Переклади, зокрема тантричні тексти, і її джерела простежуються до засновників тибетського буддизму того часу Кенпо Шантаракшіти, Ачар’я Падмасамбхави й Короля Дхарми Трисонг Децена. Ті ранні переклади були підготовлені реалізованими майстрами, чиї власні духовні досягнення визначали глибину цих текстів і вважаються набільш близькими до оригінальних індійським джерел. Згідно історії лінії Ньїнґма, початковим учителем Дхарми, який став ототожнюватися з цією лінією, був Самантабхадра (Кунтузангпо), який є «початковим Буддою» і втілює тіло істини або Дхармакаю всіх Будд.

Школа Ньїнґма також ідентифікує Ваджрадхару (який, як кажуть, є еманацією Самантабхадри) і п’ять родин Будди, від яких прийшли багато вчень та практик. Кажуть, що вони є «Тілами Насолоди» або Буддами-Самбогхакаями, чиї вчення в першу чергу призначені для сприйняття практикуючими з просунутими здібностями. Окрім цих надзвичайних особистостей, в цій лінії також є ряд видатних вчителів, що народжувались у людському тілі, найбільш значущим з яких є Падмасамбхава, відомий тибетцям як Ґуру Рінпоче, «Дорогоцінний Майстер». Ґуру Рінпоче був родом із Північної Індії. Цей великий тантричний йогін сприяв поширенню буддизму в Тибеті. Через сильні зв’язки лінії Ньїнґма з Ґуру Рінпоче, а також з іншими великими вчителями ранніх часів, такими як Вімаламітра, Вайрочана, Шантаракшіта та ін., ця лінія зазвичай вважається найбільш автентичним і повним вченням ранніх майстрів, що вкоренила Буддизм в Тибеті.